Цілителька дитячих душ .

/140 років  від дня народження  Марії Підгір’янки/

Я маленька українка,

А зовуть мене Яринка.

В мене очі сині-сині,

Як волошки при долині,

А волосся , мов колосся,

Що на ниві розрослося…

 Цей уривочок з її вірша я пам’ятаю з далекого свого дитинства, його читав мені мій тато Дмитро, світла йому пам'ять. У 1940 році він пішов до першого класу , а вчителькою у нього була Марія Омелянівна (Марійка Підгір’янка) . Він дуже пишався цим , і завжди нам з сестрою розказував про свої шкільні роки. За словами тата , вона була дуже доброю, мудрою та справедливою . Дуже любила свій край, була великою патріоткою . Поетеса вчила дітей по-справжньому любити Україну,  часто читала дітям свої вірші. Вона постійно мріяла про створення української національної школи.

Шість найважчих воєнних років- від1938–го до 1944- го разом з чоловіком   А.Домбровським та дочкою Дарією письменниця присвятила себе навчанню і вихованню дітей та молоді мого рідного села Братишів , що на Івано-Франківщині.

 Народилася відома дитяча письменниця Марія Омелянівна Ленерт - Домбровська -  у с. Білі Ослави на Прикарпатті . Краса гуцульського краю лягла в  основу її літературного псевдоніму. Марійка Підгірянка здобула фах педагога і сорок років навчала дітей грамоти в десяти селах Галичини.  З її творчої спадщини б'є вічне джерело любові до дітвори, до рідного краю. Вона вірила, що тільки на підвалинах щирої людської любові проростає національна гідність і втримується державність. Померла вчителька і поетеса на 82-у році життя  під чужою стріхою в Рудному  - передмісті Львова. За 60 років літературної діяльності Марійка створила сотні великих і малих поетичних, прозових, драматичних творів, які ввійшли до золотого фонду дитячої літератури. Марійка Підгірянка - неперевершений творець слова, письменниця і вчителька, активістка просвітянського й жіночого руху на Галичині в першій половині XX століття, яка весь свій талант віддала українській дитині. Її творчий набуток є своєрідною енциклопедією, яка актуальна у всі часи.

А я дуже горда з того, що приїжджаючи додому на свою маленьку Батьківщину , бачу ,  як світлими, просторими вікнами мрійливо дивиться у світ сучасна сільська  школа, що носить назву  відомої української дитячої письменниці . А поруч на фасаді – меморіальна дошка тій людині , яка віддала її найбільше сил, таланту для її утвердження -  Марійці Підгір’янці.

 

Літературна головоломка  «Розпізнай , хто я?»

В рамках Всеукраїнського  тижня дитячого читання Промінська сільська бібліотека провела з учнями 4 класу Промінського НВК літературний захід - літературна головоломка  «Розпізнай , хто я?». Один з учасників вибирає відомий літературний персонаж (коло героїв обрали самі учні, це казка), а інші задають йому всілякі запитання, намагаючись визначити, хто він такий. «Герой» на всі запитання повинен відповідати однозначно «так», «ні», «приблизно», «холодно», «гаряче» тощо. Перемагає той із учасників, хто першим вгадає персонаж.

Було цікаво та весело , захід дуже сподобався дітям.

 

 

«Завітай у світ книжковий – дивовижний і казковий»

У Промінській сільській  бібліотеці цьогорічний Всеукраїнській тиждень дитячого читання проходить з 19 по 26 березня. Протягом Тижня  на відвідувачів  чекають  цікаві  і пізнавальні заходи .

Сьогодні бібліотекар Кілімнік Галина провела з учнями 2, 3, 4 класів літературне лото «Миколаївські письменники – дітям». Зустріч з читачами була присвячена сучасним миколаївським дитячим письменницям Свірській Тетяні Дмитрівні , Грунській Ірині Іванівні та Марущак  Вірі Іванівні  .  Діти дізнались багато цікавого з життя  письменниць та познайомились з їхньою творчістю. Також бібліотекар зробила презентацію книги Тетяни Свірської «Подорож у Дивне або Нова казка»,  читали казки Ірини Грунської «Казки чайної ложки» ,слухали уривок з казки Віри Марущак «Пригоди Нюмочки».

Дітям цікаво було відкрити для себе  широкий, дивовижний і яскравий образ літературного світу .

 

«Казка – свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячого мислення й мови».

Казка - один з основних жанрів усної народної творчості.  Як правило, це прозова  розповідь фантастичного, побутового або авантюрного характеру. Казкою називали все, що мало орієнтацію на вигадку, звідси і багатозначність цього терміну. Казка виникла в доісторичні часи і відігравала велику роль в усній творчості всіх народів на різних етапах його розвитку. Вона відбивала світогляд народу в різні етапи його історичного шляху, боротьбу за незалежність або в порівняно спокійні періоди історії, мрії про майбутнє. Передаючись з вуст у вуста, казки змінювалися, як і дійсність, яку вони відбивали. Часом казки різних народів дуже схожі, тому що несуть естетичні погляди трудових верств населення, їхні мрії, сподівання, біль і ненависть до експлуатації в будь-яких її проявах. Казки різних народів мають і яскраво виражені національні риси. Українські  народні казки надзвичайно різноманітні, багаті художньою  палітрою і значимістю. Їхня національна специфіка позначається в мові, в побутових подробицях, в характері пейзажу, укладу життя, переважно селянського. Казки мають і певну ідейну спрямованість, і перш за все гуманізм, у якому криється її довголіття і життєздатність в наші дні. У казках дуже яскраво прослідковуються різні протиставлення: хоробрість і боягузтво, багатство і бідність, працьовитість і лінь, кмітливість і дурість ... То чи потрібно читати дітям казки? Звичайно ,що так. Завітайте до Промінської сільської бібліотеки, оберіть своїй дитині цікаві казки.

                     «Поезія - слово! Поезія – пісня! Поезія - вільна душа!»

   Поезія – один з найгеніальніших винаходів людства. Де і коли був написаний перший віршований твір – невідомо. Можливо, то була молитва, первісне заклинання чи гімн природі? А можливо, це було перше зізнання в коханні? В Японії вважається, що поезію принесли на землю боги. Існує легенда, що колись веселий бог вітру Сусаноо переміг восьмиголового дракона, врятувавши красуню Кусінаду.  Сусаноо одружився з нею і побудував шлюбні покої, а під час будівництва склав перший вірш. Тож не дивно, що японців вважають найпоетичнішою нацією світу — в давнину у Японії існувало ціле Міністерство поезії, і до сьогодні в цій країні відбувається величезна кількість поетичних конкурсів, і навіть солідні ділові журнали обов’язково містять літературну сторінку, а у японських школах є уроки милування природою.

      Втім, українці мало чим поступаються японцям у любові до поезії. Адже самих лише народних пісень по всій Україні записано понад 500 тисяч! А ще були гнівно-журливі твори Шевченка, і революційні рядки Франка, і сентиментальні строфи Лесі Українки, і музичні вірші Тичини, сонети Рильського, пісні Малишка, містичні образи Богдана-Ігоря Антонича та модерні форми поезій Ігоря Калинця… Традиція святкування Дня поезії була започаткована 1999 року. Адже поезія потрібна всім — поети так само потребують читачів, як і читачі поетів -  зазначала Ліна Костенко.

«Поезія — це найважливіше культурне явище, всеосяжна мова, що передає внутрішнє прагнення людини жити разом з іншими і тим самим необхідна для зближення народів. Будучи відображенням і дзеркалом суспільства, поезія — головний засіб самоствердження і дієвий важіль творчості, прогресу та всезагального розвитку».

                                                                                    /Коїтіро Мацуура/

 

Ліна Костенко – одна із найвідоміших українських письменниць сучасності. 19 березня письменниця святкує свій 91-ий день народження. Щира й безкомпромісна Костенко, не дивлячись на свій вік, захоплює і дивує своїм вольовим характером.

Своїм життям і творчістю вона засвідчує несхитну мужність, палку любов до України. Вона — одна з тих митців, хто не втратив людської гідності в часи переслідувань, не йшов на компроміс з владою, бо свою позицію поетеса завжди виражала прямо і відкрито.

Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 р. в містечку Ржищів на Київщині в родині вчителів. У 1936 р. родина перебралася до Києва, де майбутня поетеса закінчила середню школу.

Після закінчення середньої школи молода поетеса навчається в Київському педінституті, а згодом — у Московському літературному інституті їм. О. М. Горького, який закінчила 1956 р. Ліна Костенко була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських письменників- шістдесятників, що виступили на межі 50-60-х років XX ст.

Творчий розвиток Ліни Костенко — поетеси гострої думки і палкого темпераменту — не був позбавлений складних моментів. Обмеження свободи творчої думки, різні «опали» в часи застою призвели до того, що доволі тривалий час вірші Л. Костенко практично не потрапляли до друку. Та саме в ті роки поетеса, незважаючи ні на що, посилено працювала, крім ліричних жанрів, над своїм найвидатнішим досі твором — романом у віршах «Маруся Чурай», за який (а ще за збірку «Неповторність») вона в 1987 р. була удостоєна Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка.

1998 року в Торонто Світовий конгрес українців нагородив письменницю медаллю Святого Володимира. Вона стала першим лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Олени Теліги, почесним професором Києво-Могилянської академії.

 Сьогодні Ліна Костенко живе і працює в Києві. 2010 року у видавництві «Либідь» вийшла поема «Берестечко» з ілюстраціями Георгія Якутовича; збірка «Гіацинтове сонце», впорядкована Ольгою Богомолець; а також у видавництві «А-БА-БА...» — перший прозовий роман Л. Костенко — «Записки українського самашедшого», що викликав великий ажіотаж. У лютому 2011 року видано поетичну збірку Л. Костенко «Річка Геракліта», куди увійшли раніше написані вірші та 50 нових поезій.

Сучасний літературознавець Григорій Клочек зауважив: «Ліна Костенко — прямий духовний нащадок Шевченка, Лесі Українки, Франка. Поетів такого масштабу, такого дарування народжується мало — один-два на століття. Вона наближена до Істини. У неї абсолютний слух до «голосу віків...»

                «Масниця іде, весну веде» - народознавче свято 

Масляна, масляна

Масличком помащена

Приходь раненько

Зустрінемо тебе добренько

Вареничком, сиром, масельцем

Та рум'яненьким млинцем

 Ми, українці, народ волелюбний, працьовитий, співучий - вміємо працювати і шанувати народні традиції. Неможливо уявити собі завершення зими без масляного тижня зі смачними млинцями та розвагами.

13 березня в стінах Промінської сільської бібліотеки та сільського клубу відбулося святкування Масляної. Бібліотекар Кілімнік Галина та та завідуюча клубом Попадюк Надія відтворили цікаві українські традиції цього свята.   Звичайно, без млинців та вареників не обійшлося!  З книжкової виставки можна було дізнатись безліч рецептів  нашої української кухні. Бібліотекар розповіла про історію свята. Не обійшлося і без веселих конкурсів - із задоволенням всі прийняли участь у вікторині, були звичайно і пісні та веселі гуморески.

Закінчилась бібліотечна "Масляна" смакуванням млинців та вареників. Всі присутні отримали справжню насолоду від такого цікавого, пізнавального і веселого заходу. Гостями свята були учасники колективу «Позитив» Промінського сільського клубу.

Ми мусимо знати, пам’ятати звичаї й свята наших пращурів. Адже кожний прожитий день приурочений для злагоди, радості, добробуту. Щастя всім та здоров’я!

 

 

 

77-ї річниці визволення Снігурівки від нацистських загарбників

У нашому календарі є не мало дат, які нагадують нам про ті далекі роки Другої Світової війни . Кожне наше місто чи село, регіон мають пам’ять про ту  страшну війну. 14 березня минає 77 років , коли  Снігурівщина була звільнена від нацистських загарбників . Чотири роки нацистської   неволі, надії та віри у визволення…

Користувачі Промінської  сільської  бібліотеки   зможуть  ознайомитись із матеріалами про визволення Снігурівського краю та Миколаївщини під час Другої Світової війни на книжковій полиці «Хто визволяв Україну , слід свій залишив у віках»

 

                                     « Сторінками  життя  великого  Кобзаря»

9 березня  виповнюється 207 років від дня народження українського Кобзаря, поета, філософа, художника - Тараса Шевченка.    Промінська сільська бібліотека не залишилась осторонь цієї знаменної дати.  В бібліотеці  була оформлена викладка літератури , та проведено  літературну годину про життя і творчий шлях Великого Кобзаря. На захід завітали учні третього класу Промінського НВК (вчитель Потравка Д.М.) Діти дізналися про цікаві факти з життя поета , подивились презентацію про дитячі роки Шевченка , переглянули фотоальбом «Наш Кобзар».

 

 

«Тарасові шляхи» -  літературна подорож

Кожного року в березні місяці українці вшановують пам’ять видатного Кобзаря, патріота України, великого її сина – Т.Г. Шевченка. Промінська сільська бібліотека та клуб провели для учнів  початкових класів Промінського НВК виховний захід присвячений Шевченковим дням. Цього разу до бібліотеки завітали учні другого класу разом з учителями Дудик О.А. та Плохою Н.С. 

Бібліотекар ознайомила учнів з цікавими фактами про життєвий і творчий шлях великого Кобзаря, провела презентацію про дитячі роки поета «Тут зростав малий Тарас, звідси пішов в світи», читала вірші Т.Г. Шевченка: Заповіт, Мені тринадцятий минало, Садок вишневий коло хати т.і.  Перегортаючи сторінки улюблених віршів поета учні  розуміли, що вони вчать любити українське слово, рідний край . З великим задоволенням  переглянули книги тематичної виставки «Скарби Кобзаревого слова».