Цілителька дитячих душ .

/140 років  від дня народження  Марії Підгір’янки/

Я маленька українка,

А зовуть мене Яринка.

В мене очі сині-сині,

Як волошки при долині,

А волосся , мов колосся,

Що на ниві розрослося…

 Цей уривочок з її вірша я пам’ятаю з далекого свого дитинства, його читав мені мій тато Дмитро, світла йому пам'ять. У 1940 році він пішов до першого класу , а вчителькою у нього була Марія Омелянівна (Марійка Підгір’янка) . Він дуже пишався цим , і завжди нам з сестрою розказував про свої шкільні роки. За словами тата , вона була дуже доброю, мудрою та справедливою . Дуже любила свій край, була великою патріоткою . Поетеса вчила дітей по-справжньому любити Україну,  часто читала дітям свої вірші. Вона постійно мріяла про створення української національної школи.

Шість найважчих воєнних років- від1938–го до 1944- го разом з чоловіком   А.Домбровським та дочкою Дарією письменниця присвятила себе навчанню і вихованню дітей та молоді мого рідного села Братишів , що на Івано-Франківщині.

 Народилася відома дитяча письменниця Марія Омелянівна Ленерт - Домбровська -  у с. Білі Ослави на Прикарпатті . Краса гуцульського краю лягла в  основу її літературного псевдоніму. Марійка Підгірянка здобула фах педагога і сорок років навчала дітей грамоти в десяти селах Галичини.  З її творчої спадщини б'є вічне джерело любові до дітвори, до рідного краю. Вона вірила, що тільки на підвалинах щирої людської любові проростає національна гідність і втримується державність. Померла вчителька і поетеса на 82-у році життя  під чужою стріхою в Рудному  - передмісті Львова. За 60 років літературної діяльності Марійка створила сотні великих і малих поетичних, прозових, драматичних творів, які ввійшли до золотого фонду дитячої літератури. Марійка Підгірянка - неперевершений творець слова, письменниця і вчителька, активістка просвітянського й жіночого руху на Галичині в першій половині XX століття, яка весь свій талант віддала українській дитині. Її творчий набуток є своєрідною енциклопедією, яка актуальна у всі часи.

А я дуже горда з того, що приїжджаючи додому на свою маленьку Батьківщину , бачу ,  як світлими, просторими вікнами мрійливо дивиться у світ сучасна сільська  школа, що носить назву  відомої української дитячої письменниці . А поруч на фасаді – меморіальна дошка тій людині , яка віддала її найбільше сил, таланту для її утвердження -  Марійці Підгір’янці.